Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Справа № 910/5823/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка", м. Київ (далі - Завод),

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014

зі справи № 910/5823/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей Компані", м. Київ (далі - Товариство),

до Заводу

про стягнення 45 811,94 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Якимчука С.М.,

відповідача - Малинюк В.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про стягнення 45 811,94 грн. вартості послуг перевезення вантажів.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2014 (суддя Кирилюк Т.Ю.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014: задоволено апеляційну скаргу Товариства; рішення місцевого господарського суду скасовано і прийнято нове рішення, згідно з яким: позов задоволено; із Заводу стягнуто на користь Товариства 45 811,94 грн. заборгованості і 1 727 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.09.2014 згадану постанову скасовано, а справу передано на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 (колегія суддів у складі: Коршун Н.М. - головуючий, Алданова С.О., Дикунська С.Я.): задоволено апеляційну скаргу Товариства; рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2014 скасовано і прийнято нове рішення, згідно з яким: позов задоволено; із Заводу стягнуто на користь Товариства 45 811,94 грн. заборгованості, 1 727 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Завод просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи, а рішення місцевого господарського суду від 10.06.2014 залишити без змін. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням апеляційним господарським судом позовної давності у вирішенні даного спору.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника та просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

Товариством і Заводом укладено договір перевезення від 23.11.2010 № 160/10 (далі - Договір), за яким Товариство зобов'язалося доставляти вантажі Заводу на підставі його заявок у межах України, а Завод - оплачувати вартість наданих Товариством послуг.

Згідно з пунктом 2.1 Договору перевезення вантажів здійснюється на підставі заявок Заводу; форма заявок Договором не визначена.

Як доказ здійснення перевезень протягом вересня-жовтня 2011 року Товариством надано копії талонів замовників серії 12ААА №№ 697854, 697853, 697855, 697856, 697858, 697860 та 697861. Доказами фактичного здійснення перевезень є подорожні листи вантажних автомобілів та відповідні товарно-транспортні накладні.

Загальна вартість наданих послуг відповідно до рахунків-фактур від 14.10.2011 №№ А-00001404 і А-00001405 склала 45 811, 94 грн. Така ж вартість наданих Товариством послуг визначена й актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від тієї ж дати і з тими ж номерами, які підписані Товариством в односторонньому порядку.

Заводом зазначена вартість послуг фактично не заперечувалася, а його заперечення зводилися до констатування вад наданої Товариством документації (відсутність довіреностей вантажоодержувачів, відсутність в актах посилань на номер договору тощо).

Відповідно до пункту 3.2 Договору оплата за здійснені перевезення проводиться протягом 30 календарних днів з моменту виставлення рахунка-фактури за звітний місяць за умови надання виконавцем підписаного акта приймання - передачі наданих послуг. До цього акта Товариство зобов'язане приєднати після здійснення перевезення належним чином оформлені (підписані повноважною особою та скріплені печаткою або штампом Заводу) товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне здійснення перевезень, довіреність суворої звітності з відміткою про одержання вантажу та податкову накладну.

За твердженням Товариства, відповідні документи направлялися Заводу в жовтні 2011 року та повторно - у лютому 2014 року.

Водночас Заводом не подано доказів мотивованої письмової відмови від підписання актів здачі - приймання робіт (надання послуг).

Таким чином, Товариством було надано послуги на виконання Договору на суму 45 811, 94 грн., а Завод не виконав зобов'язань з їх оплати.

Заводом подано клопотання про застосування позовної давності. Оскільки Товариством позов подано після спливу позовної давності, в позові слід відмовити.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

Згідно з умовами Договору:

- на підставі Договору робиться заявка та виписується дорожній лист, які являють собою основні документи для отримання вантажу для перевезення (пункт 1.3);

- перевезення виконуються лише на підставі заявок, які подає Завод не пізніше 16 години дня, що передує дню перевезення, для виконання міських, приміських та технологічних перевезень, а при міжміських перевезеннях - за 36 годин до дня перевезення. Заявка повинна містити такі відомості: назву та інші відомості про вантаж, адресу, дату та годину подачі автотранспорту Заводу, контактний телефон та відповідальну особу, маршрут перевезення, адресу місця розвантаження, пробіг, час роботи, назву вантажоодержувача. У разі термінового перевезення вантажів заявка може бути подана телефонограмою, факсом або за допомогою телефону в усній формі з повідомленням усіх потрібних відомостей (пункт 2.1);

- Товариство зобов'язане прийняти вантаж від Заводу за кількістю на підставі товарно-транспортної накладної і надати вантажоодержувачу на підставі належним чином оформленої (підписаної повноважною особою та скріпленою печаткою або штампом вантажоодержувача) товарно-транспортної накладної та довіреності, отриманої від вантажоодержувача (пункт 2.2.4);

- після перевезення вантажу у 3-хденний термін водій перевізника повинен передати всі документи (ТТН, довіреності та інші), які відносяться до перевезення, представнику вантажовідправника (пункт 2.2.11).

Надані Товариством талони замовника містять відомості про те, який автомобіль здійснював перевезення вантажу та за якою товарно-транспортною накладною, показання спідометра, вартість послуг. Ці талони засвідчені штампом Заводу, містять підпис його представника, а товарно-транспорті накладні містять відомості про асортимент, кількість та вартість товару, що перевозився Товариством, засвідчені відбитками печаток або штампів вантажоодержувачів вантажу та штампами Заводу і підписами вантажоодержувачів.

Строки надання Товариством (перевізником) рахунка-фактури Заводу (вантажовідправнику) Договором не передбачені. Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки-фактури були направлені Товариством Заводу 17.02.2014 листом, в якому Товариство просило Завод оплатити послуги. Лист отримано Заводом 25.02.2014. На цей лист Завод не відповів, мотивованих заперечень щодо підписання актів не надав.

Пункт 3.2 Договору чітко передбачає умови здійснення Заводом оплати, відтак з урахуванням його умов перебіг позовної давності починається з 28.03.2014. Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з даним позовом 02.04.2014, тобто в межах позовної давності.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої до такого стягнення суми заборгованості за договором перевезення та про пропущення позивачем позовної давності для звернення до суду з даною вимогою.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України:

- позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (статті 256);

- загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257);

- для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність (частина перша статті 258);

- за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261);

- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя і четверта статті 267).

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, встановивши, що: обов'язок зі сплати коштів за надані послуги з перевезення виникає за умови виставлення рахунка-фактури та за наявності акта приймання-передачі наданих послуг; строк надання перевізником рахунка-фактури вантажовідправнику не визначено; рахунки - фактури та акти здачі-приймання від 14.10.2011 № А-00001404 № А-00001405 були отримані Заводом 25.02.2014; невиконання Товариством обов'язку щодо направлення відповідних документів, передбачених пунктом 2.2.11 Договору, не впливає на обрахування позовної давності, оскільки пункт 3.2 Договору чітко передбачає умови здійснення Заводом оплати; перебіг позовної давності починається з 28.03.2014, - дійшов не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про необхідність задоволення позову.

Водночас перевірка доводів скаржника, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи та здійсненням оцінки доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, визначеними частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за якою названа судова інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 1117,1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 зі справи № 910/5823/14 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко